Її витоки сягають давньогрецької цитри, римської молі та середньовічної віуели. Згідно з думкою інтелектуалів, гітара еволюціонувала з різновиду великомачтової лютні, яку було завезено на Піренейський півострів під час арабського правління.

Коли араби принесли свій інструмент, вони виявили тут іспанську віуелу.

Першими, хто повідомив про використання лютні та віуели, були трубадури, які супроводжували свої виступи грою на цих інструментах, співом, танцями, блазнюванням та поезією. Наприкінці XVI століття інструмент, який мав лише чотири струни, почали називати іспанською гітарою. Саме Вісенте Еспінель (1550–1624) ввів п’яту струну, яку назвали «пріма».

У XVII столітті Гаспар Санс з Арагону написав перший трактат з інструментальної техніки, що надихнув майбутніх гітаристів. До середини того ж століття гітара втратила популярність, поступившись фортепіано та скрипці. У XVIII столітті батько Базиліо, професор Марії Луїзи — дружини короля Карлоса IV, додав басову струну — шосту.

У XIX столітті на гітарній сцені з’являються три великі постаті:

• Діонісіо Агудо (1784–1849) — композитор Ñ– популяризатор гітари, який адаптував твори Бетховена, Гайдна, Моцарта тощо для гітари. Він автор гітарної методики та трактату з гармонії, що використовується й досі.

• Франсиско Таррега (1852–1909) з Кастельйона, який пішов слідами Фернандо Сора Ñ– врятував гітару від занепаду, бо вона вважалася «циганським інструментом» для простолюду в тавернах, порівняно з італійською оперою.

Саме Таррега, композитор і виконавець, започаткував «золоту добу гітари» та створив сучасну гітарну школу. Його транскрипції класичних творів і натхненні композиції, як-от Recuerdo de la Alhambra, Danza mora, Capricho árabe тощо, і сьогодні звучать на концертах Андреса Сеговії, Ренати Тарраго, Нарсісо Єпеса, Франсіско Гаррідо та Рафаеля Ріко. Ці твори, адаптовані для фламенко-гітари, також присутні в репертуарі видатних фламенко-виконавців.

Фламенко-гітара, що має таку ж форму, як і класична, з’явилася в середині XIX століття одночасно з відкриттям кафе для співу (cafés cantantes). Її виконавці, часто неписьменні в музичній теорії, але надзвичайно натхненні, поєднували спів, танець і гру на гітарі, створюючи мистецтво фламенко.

Вісенте Ескудеро згадував про суперечку між класичною гітарою і гітарою фламенко. Класичні музиканти звинувачували фламенко в нехтуванні музикою, бо ті не дотримувалися жодних правил, а фламенкісти вважали класиків суто інтелектуалами без «нерва» та іспанського духу. Попри це, обидві традиції змішувались і впливали одна на одну.

 

Рамон Монтойя Саласар (Мадрид, 1879–1949) — один із найвидатніших гітаристів усіх часів. Він оновив та підніс фламенко-гітару, створив школу, яка навчала таких майстрів фламенко, як Ніньо Рікардо, Сабікас та багатьох інших, аж поки Пако де Лусія не відкрив нову сторінку в історії гітари.